73 роки тому для нашого народу настали чорні дні – почалася Велика Вітчизняна війна. Віроломний напад фашистської Німеччини на рідну землю викликав у широких народних масах прагнення всіма силами відстояти свободу і незалежність Батьківщини. Небачена в історії згуртованість народу і армії досягала небувалих масштабів – це був справді всенародний характер боротьби з агресором.
На захист Вітчизни разом із всім народом піднялися викладачі та студенти нашого начального закладу (на той час - Уманський учительський інститут). 25 червня 1941 року директор інституту Микола Борисович Шакало пішов добровольцем у діючу армію. У музеї університету збереглася копія наказу № 204 по Уманському державному учительському інституті від 25 червня 1941 року, в якому сказано, що «вибуваючи по Указу про мобілізацію від 22 червня ц.р. в лави Червоної Армії, тимчасове виконання обов’язків директора інституту покладаю на заступника директора по учбовій та науковій роботі тов. ОЛІЙНИКА М.A.». Багато викладачів та студентів, наслідуючи приклад директора, пішли на фронт, деякі - стали членами підпільних груп або пішли в партизани. (Напередодні Великої Вітчизняної війни в інституті навчалося близько 900 студентів).
27 червня в Умані було створено батальйон народного ополчення. До його складу увійшли Підпригорщук Іван Володимирович (закінчив війну у чині капітана, захистив кандидатську дисертацію з історії, працював в інституті старшим викладачем кафедри марксизму-ленінізму).
Наприкінці липня 1941 р. було розпочато евакуацію інституту. Основні бібліотечні фонди і літературу вдалося сховати і уберегти, а обладнання, вивезене на залізничну станцію, так і не було відправлене, попало в руки окупантів і було знищене.
Студент інституту, лейтенант Олександр Степанович Паланський за проявлені героїзм, мужність і відвагу при форсуванні Дніпра був нагороджений найвищою нагородою країни - Золотою Зіркою Героя Радянського Союзу і Орденом Леніна. Загинув Герой у березні 1945 року на підступах до Берліна. Серед студентів-уманчан, котрі не залишили місто, а пішли у підпілля і вели активну боротьбу з ворогом був студент фізико-математичного факультету, керівник підпільної комсомольської групи Андрій Петрович Романщак. Відмінник навчання, також студент фізико-математичного факультету Микола Захарович Панченко як командир партизанського загону, що діяв на Київщині, разом із своїми товаришами вписав особливу сторінку в історії боротьби партизанів і підпільників Київщини. Інший студент Роман Євгенович Капустін був партизаном загону, який діяв на Христинівщині.
10 березня 1944 р. Умань було звільнено і в червні Раднарком УРСР видав постанову про відновлення діяльності навчального закладу. З 15 червня 1944 р. він відновив свою роботу у складі 2 відділень: фізико-математичного та природничо-географічного. В той же час організована кафедра іноземних мов і кафедра фізичної культури.
Про викладачів і студентів УДПУ, які самовіддано боролися з фашистськими загарбниками як на фронтах, так і в партизанських загонах, про їхній подвиг, відзначений бойовими нагородами створено окрему експозицію у музеї. Проводячи екскурсії для студентів, завідуюча музеєм Наталія Дерев’янко неодмінно нагадує: мир дістався нам великою ціною і його потрібно берегти понад усе на світі.
Фотогалерея із музею УДПУ:
Ветерани Великої Вітчизняної війни інституту
Теодор Якимович Судак - учасник громадянської та Великої Вітчизняної війни.
Микола Васильович Мазур – командир стрілецького взводу на фронті, лейтенант запасу, працював асистентом кафедри математики
Іван Володимирович Підпригорщук – капітан у відставці, працював старшим викладачем кафедри марксизму-ленінізму, кандидат історичних наук
Олександр Семенович Лопатін – учасник Великої Вітчизняної війни, викладач
Юрій Миколайович Наумов - старший сержант в запасі, працював старшим викладачем кафедри педагогічної і методичної початкової освіти
Петро Пилипович Тукмачов- підполковник запасу, доцент кафедри марксизму-ленінізму
Володимир Семенович Домарчук – підполковник у відставці, працював старшим викладачем кафедри фізики
Марія Антонівна Дудіна – учасниця Великої Вітчизняної війни, закінчила фізико-математичний факультет у 1941 році
Володимир Миколайович Затхеєв – єфрейтор на фронті, працював старшим викладачем кафедри математики
Тодосія Гаврилівна Тарнавська – єфрейтор запасу санмедслужби, працювала у медичному пункті інституту.
