Уже пройшло багато років, коли я стояла перед вибором майбутньої професії. Бути вчителем мріяла з дитинства. Склавши вдало вступні іспити, я стала студенткою фізико-технічного факультету Уманського державного педагогічного інституту ім. П.Г. Тичини.

На той час деканом факультету був доцент Осадчий О.С. Це була талановита людина з гарним почуттям гумору, який завжди вдало міг пожартувати та підтримати студентів. Згодом деканом став професор Мартинюк М.Т. – ініціативний, креативний керівник та організатор. Коли закінчувала навчання, то факультет очолював професор Коберник О.М. – людина принципова, вимоглива і справедлива. До нього можна було звернутися з будь-якою проблемою, і він завжди допомагав.

В роки мого навчання силами студентів і викладачів відбудовувався корпус факультету. Саме під час ремонту зародилась дружба між нами студентами, яка триває вже довгі роки. Під час зустрічей ми часто згадуємо, як стояли на другому поверсі (де зараз розміщується планетарій), а піднявши голову дивилися на небо, бо не було ні стелі, ні даху. Спільними зусиллями і наполегливою працею корпус було відремонтовано.

Усі викладачі, що навчали мене були висококваліфікованими майстрами своєї справи. Хочеться відзначити заняття Коберника О.М., Мартинюка М.Т., Железняка О.О., Запорожця М.О., де отримані знання та практичні навички стали міцним підґрунтями мого особистого і професійного зростання.

У пам’яті залишилися спогади про громадські роботи на агробіостанції, подорожі, екскурсії, відвідування різноманітних фестивалів і виставок, походи, дискотеки, які організовувала студентська рада університету.

Була активним учасником студентського самоврядування, на факультеті: влаштовувала різноманітні свята, проводила конкурси, організовувала зустрічі з цікавими людьми, ветеранами, чорнобильцями та багато іншого, що робило студентське життя веселішим, цікавішим та незабутнім.

Зі своїм чоловіком я познайомилася в стінах рідного університету. Я щаслива дружина, мама двох дітей.

Багато ще про що можна згадувати: і першу стипендію, і перший День студента, і першу сесію, і перездачі, тобто все те, що було найкращим в молоді роки і що залишило по собі лише теплі спогади. Адже кожен день у студента – це нова історія, яка залишає вагомий слід у житті і надовго закарбовується в пам’яті.

Під час навчання в магістратурі я працювала вчителем в Уманській ЗОШ №9. Після восьми років вчителювання я повернулась в рідну альма-матер. Працювала викладачем, потім вступила до аспірантури, а в 2015 році захистила кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук. Дуже важливою була і є підтримка моїх наставників, які спочатку здавалися надто суворими та вимогливими, але вже в процесі роботи стали колегами та справжніми друзями, однодумцями. Така атмосфера не зрівняється ні з чим! Отож, з впевненістю можу стверджувати, що отримала відмінну теоретичну і практичну базу для майбутньої роботи.

Відповідно до реформування української системи освіти, змінилися і традиційні підходи до змісту освіти, і, зокрема, в трудовому навчанні. На факультеті інженерно-педагогічної освіти розпочали підготовку вчителів трудового навчання для класів, де не здійснюється поділ на групи на гендерній основі.

Однією з дисциплін, викладання якої я забезпечую є «Технологічний практикум (обробка харчових продуктів)» і згадую, коли дану дисципліну ввели у навчальні плани для груп в яких навчалися хлопці. Сказати, що це було незвично – це нічого не сказати. Але коли через два-три заняття я бачила кардинальні зміни в позитивний бік, з яким бажанням та завзяттям вони готують, а потім дегустують страви, які приготували власноруч, то зрозуміла, що мої старання не даремні.

Завдячуючи профорієнтаційній роботі, яка ведеться на високому рівні, в університеті навчаються студенти з багатьох областей України та закордону. Під час проведення лабораторно-практичних занять мені доводиться враховувати особливості регіональних кухонь. Свою родзинку внесли і студенти-іноземці. Особливо майбутнім фахівцям подобаються кулінарні батли між іноземними та українськими студентами.

Під моїм керівництвом студенти неодноразово ставали переможцями ІІ етапу Всеукраїнської студентської олімпіади зі спеціальності «Трудове навчання та технології», Всеукраїнських конкурсів студентських наукових робіт де займали призові місця.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини – визнаний лідер освіти, престиж і гарант успіху кожного випускника; заклад, який відкриває перспективи кар’єрного зростання від студентської лави до високих посад.

Тож нехай кожен новий день у історії університету повниться новими здобутками, перемогами та досягненнями.

Хай живе й збагачується історія моєї Альма-матер!