Несподівана зустріч навіяла приємні спогади про цікавий та сповнений енергії період мого життя – навчання в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини.
Лекції, практичні, семінари, екскурсії, цікаві знайомства, нові друзі, досвідчені викладачі та наставники, безкінечні потоки нової інформації, заліки, сесії – це саме те, що згадує кожен студент. А мені поталанило стати акторкою студентського народного театру драми і комедії. З особливим трепетом згадую його і нині. Як можна забути ті відчуття, коли одразу ж після кастингу тобі пропонують одну з головних ролей у виставі «Сватання на Гончарівці».
Підготовка вистави – це тривалий процес, який вимагає від акторів повної віддачі. Спочатку іде вивчення тексту, потім репетиції на сцені як у справжньому театрі, примірка костюмів, грим – це все так захоплює.
І ось вистава. Повнісінька зала глядачів. Невідомо звідки надходить хвилювання. Приглушується світло в залі і ти уже Уляна, а поряд з тобою Стецько. Зал із захопленням аплодує і регоче. Ти відчуваєш його реакцію та енергію, і неймовірний коктейль з емоцій наповнює все твоє єство. Заради цих відчуттів ти знаходиш час і сили поєднувати навчання та репетиції, адже усе це займає багато часу. Хочеться додати, що університет я закінчила з червоним дипломом.
Заняття в театрі та набутий досвід з акторської майстерності, сценічного руху та мовлення, вміння триматися на сцені дали мені змогу проявити себе в ролі телеведучої новин на ТРК «Умань». А ще, разом із Наталією Алексеєвою вела дитячу телепередачу «Сунична галявина».
Театр – це не просто мистецтво слова. Це талановита і обдарована молодь, яка цікавиться кращими зразками української класичної та сучасної літератури, традиціями, звичаями своїх предків.
Акторський колектив кожного року поповнювався новими учасниками і наша театральна родина зростала. Ми були різними за віком, вподобаннями, навчалися на різних факультетах, але нас об’єднувала любов до театру, де ми з користю та весело проводили дозвілля. Ми доповнювали один одного як пазли. Пазли, які наш художній керівник, режисер-постановник складала в чудову картину і після виснажливих репетицій народжувалися нові вистави.
Мені пощастило зіграти ролі у виставах «За двома зайцями», «Сватання на Гончарівці», «Наймичка», «Назар Стодоля» та «Безталанна». Хочеться згадати друзів з якими ми перевтілювалися в різні образи у комедіях чи драмах: О.Патара, Я.Панасюк, В.Гребенюк, Г.Плаксюк, Д.Марчук, З.Чернега, І.Козловський, І.Шепеляк, В.Кирилюк, В.Сагун, Н.Іщенко, О.Руденко та багато інших.
Серцем та душею нашого театру була Алексеєва Наталія Дмитрівна. Особисто для мене вона стала творчою мамою, старшою подругою, порадницею і натхненницею.
Дякую всім за яскраво проведений разом час та приємні спогади про наш найкращий у світі Студентський народний театр драми і комедії та Університет.
Десяту річницю театру ми відзначали у міському Будинку Культури виставою І.Карпенка-Карого «Безталанна», де я зіграла роль Варки. Цьогоріч театр святкує 20-ти річчя з часу заснування. Тож бажаю колективу та керівнику творчої наснаги та грандіозних перемог!
Олена Видрик, випускниця факультету початкової освіти
