Вони не люблять говорити про війну, яка влізла в їхні душі, перекроїла на свій манер їхнє життя, загострила бачення тих життєдайних проблем, які ще недавно не кровили, бо не торкалися сокровенного і родинного. Але непрошені варвари проїхали танками і алеями «Градів» витоками наших родів. Вони зрозуміли, ще на Майданах переконалися, у перманентності всіх життєвих питань України як своїх власних. Бо всі вони жили проблемами своєї держави, де відійшла у вічність на Майдані їх перша Небесна сотня, де їх вбивали вишколені і треновані виродки за кошти свого народу. Стріляли у спину беззбройних по-зрадницькому, за злочинним наказом.

І вони пішли на війну, бо не хотіли, щоб знову повернулось беззаконня і була встановлена влада Кремля. Пішли прямо з Майдану і студентських аудиторій, бо потрібно було латати святу паперть українських кордонів, коли майбутня українська армія тільки починала зароджуватися.

Серед тих перших захисників України були студенти історичного факультету нашого університету і його випускники – Сергій Бузиновський, Микола Спіней, Олександр Вітюк, Владислав Письменний, Микола Мороз, Костянтин Бузило, Юрій Григор’єв, Максим Максимов, Олексій Грабовенко. Вже в перший рік війни біда прийшла до нашої Альма Матері. Олександр Яремчук, випускник історичного факультету, військовослужбовець 1-ї роти 1-го батальйону 3-го окремого полку спеціального призначення, пропав безвісти 24 серпня 2014 р. під час жорстоких боїв у районі кургану Савур-могила.

Вони з гідністю стояли на кордонах совісті. У них опісля буде низка проблем і виникнуть запитання у нового військового керівництва України. Але у лютому-березні 2014 р. вони про те не думали. ВОНИ просто хотіли виконати святий громадянський обов’язок – якщо ти любиш свій край і свою Україну, ти повинен її захищати. «Бо тільки так і народжується саме поняття людськості і формується душа захисників нездоланного» – скаже опісля студент-історик, нині уже третього курсу, старший навідник 120 мм міномета, 24 механізованої бригади Андрій Головань. Один із засновників музею Солдатської слави у м.Гайсин і перший його директор. А його побратим і однокурсник, командир групи розвідки взводу Володимир Кривіцький (позивний «Рекс»), пройшов упродовж трьох років сотні кілометрів ворожими тилами, добуваючи цінну інформацію, яка врятувала життя сотням і повернула їх до батьківської хати. Передаючи свій досвід війни молодому студентському поколінню факультету, «Рекс» сказав: «Вони влізли як злодії і варвари у наш дім і захотіли поставити на коліна мій народ, який усвідомив і відчув смак Свободи. Неуки! Ніколи такого не буде! Бо хто це усвідомив, той непереможний». Досить мудрі слова мовив Голова спілки учасників російсько-української війни Ямпільського району, боєць національної гвардії ЗСУ Максим Кудря на одному із семінарських занять з історії України: «Вони покалічили і знищили тисячі людей фізично, але не змогли перемогти наш народ духовно. Саме в цьому є сила і звитяга, непереможність родів наших, які піднялися на смертельну свару з ворогом, щоб у майбутньому діти і онуки пішли шляхами нашої нездоланності. Так, як це здійснили, не задумуючись, їхні батьки і діди».

Саме такі люди навчаються на історичному та інших факультетах нашого університету. Їх не потрібно агітувати за Україну. На історичний факультет вони прийшли, щоб вивчити історію держави, яку у смертельному двобої захищали, хоронили у святу українську землю своїх побратимів і не стали на коліна перед окупантами за нашу Незалежність. Честь їм і слава! Вони боляче реагують на повсякденні фронтові негаразди і як всі українці чекають миру. «Людство все-таки отямиться, і настане ера мудрості і справедливості, – мовив артилерист Олександр Большаков (позивний «Большой»), – дуже важливо, щоб ці високогуманні категорії стали надбанням в Україні».

У руслі сказаного ось уже чотири роки в УДПУ імені Павла Тичини успішно впроваджується в життя з ініціативи ректора Олександра Безлюдного Програма з проблем реабілітації та повернення до активного суспільного життя воїнів російсько-української війни 2014-2019 рр. Усі ветерани названої війни, при наявності посвідчення «Учасник бойових дій» складають вступні випробування у нашому вузі і набувають бажану кваліфікацію на державній формі навчання. «Наше першочергове завдання, - сказав Олександр Іванович на зустрічі з абітурієнтами-фронтовиками - допомогти учасникам бойових дій повернутися з війни, стати висококваліфікованими спеціалістами і зайняти гідне місце у розбудові держави».

На історичному факультеті здобувають освіту бакалавра і магістра на заочній формі навчання 149 ветеранів російсько-української війни. Ведеться активна робота більше, ніж із 40 військкоматами та Спілками учасників російсько-української війни від Житомира до Ямполя. Серед них учасники битв під Іловайськом, Сапун-горою, Дебальцево, Авдіївкою, Широкіно, в донецькому Аеропорту та низці інших бойових конфліктів цієї війни. Це – Максим Вовк, Євгеній Тищенко, Владислав Карман, Віталій Завид, Олександр Філатов, Дмитро Кізюн, Роман Ордатій, Сергій Цимбал, Андрій Баштан, Олександр Петровський, Євгеній Крамаренко, Костянтин Баранік, Іван Мороз, Олександр Гончарук, Юрій Нижник та ряд інших.

Університет та історичний факультет підтримує тісні зв'язки зі спілками ветеранів російського-української війни. Вкотре  ми приїхали у місто Гайсин на відкриття Алеї Слави. Там на граніті вибиті імена 18 воїнів з Гайсина і району, які загинули за нашу Україну. А потім була концертна програма. Людмила Гекалюк прочитала вірша «Герої не вмирають», а гурт «Гонта» (Василь Семенчук, Петро Волошин і Валентин Купчик) виконали пісню «Повертайтеся, хлопчики». Більше 500 завчасно посивілих Солдат Свободи піднялися на знак поваги у залі. Я дивився в очі цим дивовижним хлопчикам… На очах були сльози… Захотілося всіх їх обняти і подякувати за мужність в пам'ять про тих, хто впав у кривавий ковил на українському Сході за нашу єдину Україну.

Анатолій Карасевич,
професор, декан історичного факультету,
Заслужений працівник освіти України