Чи думали колись ми, чи гадали,
що в край квітучий, рідний дім,
Прийде те лихо…
Студенти ІІІ курсу мистецько-педагогічного факультету напряму підготовки «Хореографія» презентували глядачам навчальний творчий проект «Заради миру», що відбувся 5 червня в актовій залі університету. Підготовлена хореографічна вистава на актуальну тему стала своєрідним підсумком вивчення таких дисциплін як «Основи сценарної роботи», «Основи сценічного руху», «Основи акторської майстерності та режисури в танці» (викладач – Гекалюк Л.Ю.) та «Гімнастика» (викладач – Грошовик І.С.)
Керівником проекту виступила викладач кафедри хореографії та художньої культури Людмила Гекалюк, автором сценарію – студентка 33 групи Деніза Чернієнко.
Хвилюючі відеоматеріали, проникливі поетичні рядки, що доповнювали емоційне танцювальне дійство про вторгнення російських військ на територію України, створювали цілісну картину студентського погляду на події останнього року.
Глядачі стали свідками неперевершеної гри студентів-хореографів, які майстерно відтворили вкрай зболену сторінку новітньої історії України. Кожна дія хореографічної постановки – наступна хвиля у страшному розбурханому морі життя під прицілом війни.
Сльози і горе, розпач та біль втрати - усе знайшло відображення у хвилюючих танцювальних композиціях. Несправедлива війна розлучає матір із сином, дружину – із чоловіком, дітей – із батьком. Молоді воїни сміливо йдуть у бій, аби захистити свою землю, родини від несподіваного ворога. На жаль, не лише на сцені, а й у житті війна без втрат не буває… Що порятує зранене серце?.. Лише молитва і … любов.
Особливої емоційності та проникливості хореографічній виставі додали талановито підібрані музичні композиції та написані хвилюючі до сліз рядки. Наскрізним образом, що постає крізь відтворений шлях страждань і лиха українського народу, є образ Матері, яка у всі віки віддавала найдорожче, що у неї є, - своїх єдиних синів на захист рідної Вкраїни.
Вистава «Заради миру» покликана розкрити страшну сутність війни, показати її нищівну дію і утвердити найголовнішу істину: найважливіше на Землі – МИР.
Скільки ж втрачено душ на цій клятій війні,
І тепер вже навіки заснуть у землі!
Ми не хочемо вбивств, ми не хочемо крові,
Викидайте, народи, із рук своїх зброї!
Схаменіться, почуйте, ми благаємо вас,
В ім`я миру й життя молимось повсякчас.
Наприкінці вистави зі словами подяки виступила завідувач кафедри хореографії та художньої культури Людмила Андрощук.
Постаючи із попелищ, Україна щоразу розправляла крила високих надій і вірила... У кращу долю. У світле майбутнє. У мирне волошкове небо над безкраїми просторами золотих ланів. Вона і досі вірить попри всі негаразди і випробування! А ми пам’ятаймо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає.
Миру нам усім!!!
