Для кандидата біологічних наук, доцента кафедри біології та методики її навчання прородничо-географічного факультету Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини Галини Анатоліївни Чорної справою всього життя стало збирання, вивчення, дослідження, упорядкування та систематизація рослин України. Обравши об’єктом наукових досліджень флору, Галина Анатоліївна упродовж багатьох років ні на мить не зрадила своєму професійному уподобанню. Окрім того, вона щедро ділиться своїми знаннями зі студентами, які в майбутньому понесуть їх школярам.
Галина Анатолівна пройшла довгий і цікавий шлях становлення науковця. Після закінчення середньої школи одразу ж вступила на біологічний факультет Харківського державного університету (нині Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна). Наукою почала займатися з першого курсу, і своє перше студентське дослідження присвятила тропічним папоротям, які культивувалися в університетському ботанічному саду. Саме тоді почала збирати гербарій цікавих тропічних рослин.
Пройшла спеціалізацію на кафедрі ботаніки під керівництвом доцента Олександри Григорівни Вовк і професора Юрія Миколайовича Прокудіна.
Після закінчення університету три роки викладала біологію у Добренській середній школі Миколаївської області та паралельно заочно навчалася у аспірантурі Інституту ботаніки імені М.Г. Холодного. Галині Анатоліївні пощастило працювати під керівництвом Володимира Івановича Чопика, який стояв біля витоків охорони рослинного світу та згодом став одним із ініціаторів створення Червоної книги України.
Влітку 1978 р. брала участь у науковій експедиції кафедри ботаніки Харківського університету з вивчення флори річки Сіверський Донець, де проводила збір матеріалів для майбутньої дисертації. У 1982 році під керівництвом В.І.Чопика захистила кандидатську дисертацію на тему «Высшая водная флора бассейна р. Северский Донец (Харьковская область)». В роки навчання побувала в експедиції на Півночі (Біле море, Кольський півострів). Окрім того, довелося побувати в експедиціях басейнами річок Південний Буг та Гірський Тікич.
У 1984 році Галина Анатоліївна отримала запрошення на роботу до Уманського державного педагогічного інституту імені Павла Тичини. Після першого знайомства з містом, яке дуже сподобалось, одразу ж погодилась на переїзд. Спочатку працювала асистентом кафедри ботаніки, а з 1992 року і до сьогодні працює на посаді доцента кафедри біології та методики її викладання УДПУ імені Павла Тичини. Викладає анатомію та морфологію рослин, систематику рослин, біологічну номенклатуру, фітоценологію та інші ботанічні дисципліни. Керує кваліфікаційними роботами та навчально-польовою практикою студентів. Науковий куратор Гербарію УДПУ, член Українського ботанічного товариства.
Автор монографій «Флора водойм і боліт Лісостепу України. Судинні рослини» (2006) та «Рослинність водойм і боліт Лісостепу України» (2013), співавтор монографії «У пошуках щастя: життєвий шлях ботаніка В.А. Гаврилюка в щоденниках, листах, спогадах сучасників». Одноосібно та у співавторстві опубліковано кілька десятків статей у галузі ботаніки. У 2018 році брала участь у виданні атласа-довідника «50 рідкісних рослин Черкащини. /Олексій Василюк, Анна Куземко, Оксана Спрягайло, Олександр Спрягайло, Галина Чорна, Василь Шевчик, Дарія Ширяєва. – Черкаси, 2018. – 60 с».
Усі праці Галини Анатоліївни затребувані та постійно цитуються студентами, молодими науковцями, практичними працівниками.
Багато випускників, які уподобали ботаніку (в цьому є заслуга пані Галини) продовжують справу Вчителя, стали знаними у Європі дослідниками флори, працюють в наукових установах, викладають біологію в школі.
З особливим захопленням Галина Анатоліївна розповідає про Гербарій Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, який є структурним науково-дослідним підрозділом кафедри біології та методики її навчання природничо-географічного факультету. Вона є не лише його науковим куратором, а й одним із його основних колекторів. Свої перші гербарні збори Галина Анатоліївна зробила ще в студентські роки. Згодом захоплення переросло у професійну діяльність. Таким чином Гербарій став частиною її наукової діяльності.
Наразі Галина Анатоліївна з однодумцями працює над створенням Гірськотікицького заповідника, досліджує проблеми річки Рось, з якої уманці споживають воду.
Серед улюблених рослин пані Галини – лотос горіхоносний, глоріоза, латаття і німфеї. Саме вони надають їй сил, енергії, позитиву, тому вона радить кожному черпати сили від природи, із захопленням працювати і виконувати будь-яку роботу, більше подорожувати, любити географію і біологію.
Ми ж у свою чергу зичимо Галині Анатоліївні міцного здоров’я, усіляких життєвих гараздів та плідних здобутків на освітянській ниві.
