18 травня Україна вшановує День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу – одну з найтрагічніших сторінок у сучасній історії.
Саме цього дня у 1944 році сталінський режим розпочав масову депортацію кримських татар з їхньої історичної батьківщини — Криму. Цей злочин, який за своєю суттю та наслідками відповідає міжнародному визначенню геноциду, став спробою знищити кримськотатарську спільноту як корінний народ, стерти її присутність з півострова, викорінити культуру, мову, традиції. Однак попри надзвичайні втрати, насильство й десятиліття вигнання, кримські татари не припинили боротьбу за право жити на своїй землі. Нинішня російська окупація Криму багато в чому відтворює репресивну політику радянської доби, спрямовану проти кримськотатарського народу.
Офіційною підставою для примусового виселення стала таємна постанова Державного комітету оборони СРСР № 5859 «Про кримських татар» від 11 травня 1944 року, в якій кримським татарам висувалися претензії у начебто масовій зраді та масовому колабораціонізмі за часів окупації Криму гітлерівськими військами.
За офіційними даними було депортовано 183 144 особи; за татарськими джерелами – понад 400 тисяч людей. Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар.
Депортація була одним із засобів «детатаризації» Криму. Іншими засобами стали знищення культурних та історичних пам’яток, заміна історичних назв місцевостей новими. Після переведення Криму до складу УРСР у 1954 році було видано указ (неопублікований) про реабілітацію кримських татар, але практично без права повернення на батьківщину. Масове повернення татар у Крим почалося лише наприкінці 80-х років.
Здавалося, що нарешті, попри побутові труднощі, і можна спокійно і вільно жити на рідній землі, але у 2014 році кримська земля стала знову об’єктом зазіхань з боку Росії, а кримські татари зазнали і продовжують зазнавати нечуваних із часів Сталіна репресій та переслідувань.
Сьогодні, 18 травня, у День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих за свободу, але водночас із упевненістю дивимось вперед, бо доля усіх, хто посягає на чужу землю і волю, в історії завжди однакова.
На знак солідарності із кримськотатарським народом просимо згадати хвилиною мовчання про жертв геноциду.
