"Прощання з осінню" - так звалось засідання університетського літературного об'єднання імені Миколи Бажана, що на факультеті української філології, наприкінці минулого семестру. Хоч відбувалось воно вже наприкінці грудня, тема була як ніколи актуальною: надворі стояла пора року, яку можна було окреслити висловом: "Осінь закінчилась, а зима ще не почалась". Тож не дивно, що тоді найдоречнішими були саме осінні вірші, якими ділились і які аналізували й критикували учасники. Абсолютно гармонійно "вписувався" у грудневий пейзаж новий вірш, написаний і зачитаний Катею Прилипко:

Руденька паняночко, ви листоноша?
А де від Коханого листик?
Чому Ваша торба не зовсім порожня,
А того, що треба - не містить?

- Вам пишуть, чекайте! -
Вона посміхнулась.
І раптом неначе розтала.
Моя ж ти хороша!.. Я знов обернулась.
…Лиш листя повільно кружляло…

"Руденька паняночка-листоноша" - це осінь, яка розносить "листи". Всі похвалили черговий зворушливий образ, створений ліричною Катею.

Не менш природними виглядали й рядки першокурсниці Марини Поліщук:

…Останній день моєї слави
Я у самотність увіллю.
І осадом гіркої кави
Твою зневіреність спалю.

- "Мій тихий-тихий вічний листопад… Лиш осінь подарунком є для мене!" - медитувала другокурсниця Сніжана Шутко, і всі також погоджувались із нею.

…"У зиму - з головою!" - саме таку назву запланували на наступне, перше в новому 2012 році засідання. Тоді, в туманну, розбавлену, як мовиться в народі, "хляпавицею" погоду, навіть не підозрівали, настільки доречною і точною виявиться ця назва. Що ж: зайве підтвердження пророчої сили його величності Слова!

Утім, тріскучий мороз - аж ніяк не завада теплому поетичному спілкуванню, гарячому обговоренню окремих образів та метафор, дружнім порадам щодо рим і навіть палким дискусіям стосовно того чи іншого рядка! Справжнє натхнення пробиває кригу і малює чудернацькі білі узори на всьому, що оточує довкола!

Розійшлись уже, коли стемніло. Рознесли по домівках свіжі враження, нові плани та поетичні "домашні завдання".

…Лиш онде на столі залишився біліти списаний аркуш. Хто автор? Ага - другокурсниця Оля Михальченко. Вірш про зиму? Звичайно ж, вона її похвалить?

* * *

Хто вигадав цей сніг?
Хто прагнув світ сховати
В холодній пудрі з безтурботних хмар,
Коли земля, мов зіткана із вати
Й зимовий сум нікому не здолати
У королівстві бліднучих примар?..

Хто вигадав оцей жахливий сніг?
Кому набридло море, літо, спека?!
Чому він каменем на сонце ліг
Й позбавив душу кольорових втіх?
Не відповість Лукерцій чи Сенека!..

То хто ж це вигадав нудний і підлий сніг,
Що вабить дивною красою і зникає,
Що без морозу й миті б жить не зміг
І ніжно лащиться, мов кіт, до мерзлих ніг
І плавно тоне в зледенілім небокраї?!.

"Хто ви-га-дав цей де-пре-сив-ний сніг?" -
Пишу я паличкою прямо на заметі.
…Немає відповідей до питань моїх!
І те, що світ мільйони літ беріг,
На жаль, завжди зостанеться в секреті…

Що ж, кожен для себе вирішує: погоджуватись зі сказаним, чи ні. Наступного разу буде інша тема засідання літоб'єднання, будуть уже інші сюрпризи: і від Природи, і від Слова!..

Марина Павленко,
керівник літературного об'єднання імені Миколи Бажана

Учасники літоб'єднання