19 березня 2022 року на черговому засіданні літературного об'єднання імені Миколи Бажана його учасники мали можливість опублікувати власні твори а також оцінити творчість інших на три довоєнні теми: «Як фото на паспорт», «Кавунова любов», «Що ви знаєте про горлиць?».
Автор: М. Щетько
Як фото на паспорті
У тебе все життя як по маслу,
Твої потреби зростають згідно Маслоу.
Головне, щоб брудом у лице не попасти.
Не врятує навіть високодуховний пастор.
Ми стали вівцями низької моди,
Навіки відкинулися справжньої біди,
А ще нам далеко до ідеальної розкутості.
Кожне покривджене слово не несе користі.
Ми живемо у добу гріха,
Ми відчуваємо ні хвилину сорому.
Де нам кохання здається химера,
Нам далеко вже до подвигів тамплієра.
Краса дівчат ілюзія моралі,
А реальність, то гострий чилі.
Коли на просторах світу панує інформація,
Людям важлива лише облігація.
У потоці безмежної фальші,
Ми проміняли красу на тлінні гроші,
А вічне гине за безцінь.
Всі позбулися людських вмінь.
Серед склепіння яскравих очей,
Всесвіт безмежжя хоч-не-хоч але відображає.
Життя без любові авжеж неможливе.
Воно неживе, ніколи не йде.
Автор: В. Капуловська
Один плюс один - два, один плюс одна - невідомо.
Доведені теореми, розвернувшись ідуть додому.
Доведені теореми, як рими, прийшли до молитви:
Слізьми каяться з неба, над світом гойдаючи сито.
Один плюс одна - невідомо. Хто я йому сьогодні?
Довершена світом знайома чи тінь, яка вийшла з безодні?
Теореми за нього складають молитви у божий кошик,
Рими про нього стоять і я там, у Бога, прошу.
Хто я йому, з часом не так вже стає важливо,
Аби йому було добре тоді, коли все немило.
Під хмарами все прозоро, під серцем все ж небайдуже -
Стікають по венах дощі, ховаються сльози в калюжі.
І поки не знаю, що буде сьогодні, тим більше завтра,
Все ж, я його паралель, доведена небом варта.
І поки інші живуть, повертаючись в дощ додому,
Один плюс один - два, один плюс одна - невідомо.
Автор: Н. Кучеренко
Дехто говорить що тобі тридцять
Дехто і того менше
Та що тримає в руках рушницю
Тихо шнурує берці
Дехто говорить що ти їм рідна
В спину влуча ракетами
Болем тебе не зігнуть на коліна
Градами й мінометами
Дехто говорить спецоперція
Гавкає про смиренність
Ніколи не матимеш ти ту націю
В серцях у якої єдність
Я в тебе вірю, мила
Виб'ємо клятих орків
З міст малих і великих
З твоїх міцних кордонів
***
Тисячі доріг ведуть до тебе,
тисячі молитв єдина ціль.
Тисячі сердець падає небо,
тисячами сотнями життів.
Ти у мене виросла з насіння,
я твоя частинка море рим,
що сміється щиро українською,
Ти моє натхнення, моя сила.
Тисячі доріг до тебе стежкою,
Тисячі сердець з твоїм ім'ям.
Боронять, сміються, попри все,
не здаються в руки ворогам
Автор: А. Яніна
Ти знову поїхав! О, Боже, ти знову від мене поїхав!
Розлука жартує над нами, їй добре живеться...
Обійми! Цілунок! Спокійно так дихав,
А в мене душа ось-ось розірветься!
Війна безкінечна стрічає привітами "Града",
А вибух сердечний спиняє вісточка з дому.
Я знаю, ці вірші для тебе - відрада -
Дарую слова на папері блідому!
Суворою тишею дім зустрічає самотність.
Усе тимчасово, тут скоро відбудеться свято!
Покине назавжди біда і гордість,
У Перемогу вірю завзято!
Автор: Л. Козинський
Хоч місяць березень іде - морози тиснуть.
Самотньо на чатах замерзлий Місяць
Вглядається у кожну тінь...
Він наш небесний охоронець,
Що чужаків усіх проявить,
І вдало їх під бій поставить,
Щоб не лякали нам весни
Та не будили наші сни...
Автор: Леонід Козинський
Джерело: Літературне об'єднання імені Миколи Бажана