14-го грудня Україна вшановує учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Цього грудневого дня, згідно наказу Президента України, ми віддаємо данину поваги акту мужності, відваги та високого професіоналізму ліквідаторів, що ціною власного здоров'я і життя боролися з радіоактивним лихом.
У середині грудня 1986 року закінчилося зведення захисного саркофагу над сумнозвісним четвертим енергоблоком ЧАЕС. Силами понад 600 тисяч ліквідаторів за рекордно короткий термін, 206 днів, було побудовано об’єкт «Укриття». Таким чином вдалося мінімізувати викиди «мирного» атому в повітря та захистити людство.
Від моменту вибуху четвертого енергоблоку нас відділяє 35 років. Але боротьба з наслідками аварії на ЧАЕС триває і донині. Висловлюємо глибоку повагу та подяку всім ліквідаторам, міжнародним партнерам та працівникам зони відчуження, які щодня працюють над забезпеченням радіаційної та екологічної безпеки.
Сьогодні ми згадуємо їх – тих, хто усвідомлено й мовчки жертовно віддав за нас своє життя. Висловлюємо велику пошану ліквідаторам та низько схиляємо голови перед тими, хто віддав життя у боротьбі з некерованою ядерною стихією.
Бажаємо усім учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС міцного здоров’я, благополуччя, життєвої енергії та довгих років життя!
Для кожного з нас важливо пам'ятати самовідданість, героїзм та жертовність із якою українці боронили увесь світ від нищівних наслідків катастрофи, приборкуючи пекельний атом.
МАЛИНОВИЙ ДЗВІН
(авторка: Анна Багряна)
Ви чули, як плаче спустошена Прип’ять,
За скоєнний гріх розіп’ята живцем,
Прип’ята до неба, щоб вічності випить,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.
Малиновий дзвін, малинове лихо,
Як тихо ступає життя у полин
І лине горіти туманам на втіху,
Малинове лихо, малиновий дзвін,
Чорнобильський дзвін.
Ви бачили: небо вкривалося струпом
І трупом ставала зомліла земля?
Малинове лихо зачорненим круком
Кружляло й кидало отруту в поля.
Летіли прокльони з чорнобильським дзвоном,
Просилося серце до інших сердець,
Ридала вночі українська мадонна
Над сонним сплетінням мільйонів тілець,
Закинутих десь.
Та Вічна Любов із іонів постала
І стала вогнем чудотворних ікон,
І падали сльози, неначе корали,
З очей намальованих Божих мадонн.
І сонце палило, і люди молились,
І падали ниць у поклонах своїх,
І серце до серця й до Бога хилилось,
О Господи! Дай нам спокутувать гріх,
Врятуй нас усіх!
